Божою милістю до Свято-Покровського храму прибули величні святині. Це Частка чесної Ризи Господа нашого Іісуса Христа та Частка Древа Хреста Господнього.
* * *
Ікона з Часткою чесної Ризи Господа нашого Ісуса Христа являється власністю єпископа Афанасія (Герман), яку йому було передано від близьких, нині покійного митрополита Чернігівського і Ніжинського Антонія (Вакарик).
Історія цієї святині бере початок від часів земного життя Спасителя. Згідно з євангельським оповіданням, Його хітон — Риза Господня — за жеребом дістався одному з воїнів: «Отже, сказали одне одному: Не роздираймо його, але киньмо жереба на нього, чий буде, — щоб збулося сказане в Писанні: “Розділили мій одяг між собою і за мій плащ кидали жереба”» (Ін. 19:24).
До XVII століття Риза Христова зберігалася в Патріаршому храмі міста Мцхета — стародавньої столиці Грузії. У 1617 році Грузія була захоплена персидським шахом Аббасом, солдати якого розорили храм і передали Ризу шаху. У 1624 році він запропонував її цареві Михайлу Романову. Незабаром Ризу було доставлено до Москви й поміщено в Патріарший Успенський собор Кремля. З цього часу було встановлено святкування Положення чесної Ризи Господа нашого Ісуса Христа в Москві, яке відбувається 23 липня. Пізніше ризу було розділено на кілька частин, які опинилися в Софійському соборі Києва, у костромському Іпатіївському монастирі, у Ярославлі і в двох храмах Санкт-Петербурга.
Тропарь, глас 4
Днесь притеце́м, ве́рнии,/ к Боже́ственней и цельбоно́сней ри́зе Спаси́теля на́шего Бо́га,/ благоизво́лившаго сию́ пло́тию носи́ти/ и на Кресте́ святу́ю Свою́ Кровь излия́ти,/ е́юже искупи́ нас от рабо́ты вра́жия./ Тем благодаря́ще вопие́м Ему́:/ спаси́ Оте́чество на́ше,/ и архиере́ев, и град, и вся лю́ди,/ честно́ю твое́ю ри́зою защити́/ и спаси́ ду́ши на́ша,// я́ко Человеколю́бец.
Кондак, глас 4
Одея́ние нетле́ния, спаси́тельнаго целе́ния/ всем челове́ком, Влады́ко, дарова́л еси́,/ твое́ Боже́ственное сокро́вище – честну́ю ри́зу,/ я́же есть хито́н,/ е́юже живоно́сную и святу́ю плоть вочелове́чения твое́го́/ оде́яти благоволи́л еси́./ Сию́ жела́нием прие́млюще, све́тло пра́зднуем,/ стра́хом же и любо́вию, я́ко Благоде́телю воспева́юще,/ зове́м Ти, Христе́:/ сохрани́ в ми́ре Оте́чество на́ше, и архиере́ев, и вся́ лю́ди,// по вели́цей твое́й ми́лости.
Величание
Величаем Тя, / Живодавче Христе, / и почитаем вси / Божественныя ризы Твоея / честное положение.
* * *
Частка Древа Хреста Господнього являється власністю Корнєва Романа Анатолійовича.
Згідно історії, Рівноапостольний імператор Костянтин, щоб відшукати Хрест, на якому був розіп’ятий Іісус Христос, направив до Єрусалиму свою матір, благочестиву царицю Олену, забезпечивши її посланням до Патріарха Єрусалимського Макарія.
Свята цариця Олена, яка до цього часу була вже в похилому віці, з наснагою взялася за виконання доручення. B Єрусалимі їй вказали на одного єврея, який повідомив, що Хрест закопаний там, де стоїть капище Венери. Це капище зруйнували, звершили молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом, і чотири цвяхи, що пронизали тіло Іісуса Христа.
Для того, щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп’ятий Спаситель, по черзі поклали хрести на померлого якого в той час проносили біля того ж місця. Згідно з переказами, коли був покладений Хрест Господній, мрець ожив і побачивши воскреслого, всі зраділи, що знайдено Животворящий Хрест. Ця урочиста подія відбулася в 326 році. B Константинополя свята Олена привезла з собою частину Животворящого древа і цвяхи. З тих пір частини Животворящого хреста Господнього зберігаються в храмах по всьому світу.
Тропарь, глас 1
Спаси, Господи, люди Твоя и благослови достояние Твое, победы православным христианом на сопротивныя даруя и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.
Кондак, глас 4
Вознесыйся на Крест волею, тезоименитому Твоему новому жительству, щедроты Твоя даруй, Христе Боже, возвесели нас силою Твоею, победы дая нам на сопостаты, пособие имущим Твое оружие мира, непобедимую победу.
Величание
Величаем Тя, Живодавче Христе, и чтем Крест Твой Святый, имже нас спасл еси от работы вражия.