Уніатський період

УНІАТСЬКИЙ ПЕРІОД ІСТОРІЇ СВЯТО-ПОКРОВСЬКОГО ХРАМУ

На початку 1680-их рр. уніати вигнали з Луцька православного єпископа Гедеона, в миру князя Григорія Святополка-Четвертинського, який у 1685 році переїхав до Києва, і тоді ж собор Святого Івана Богослова, а також Покровська церква одночасно перейшли, а точніше – були силою перетягнуті у юрисдикцію уніатської церкви.

Про діяльність Покровської церкви у часи, коли нею володіли уніати, збереглося дуже мало архівних даних. Відомо лише, що вже на початку 18 століття, в період, коли Луцька уніатська капітула та резиденція Луцьких уніатських єпископів були перенесені з Луцького замку до Жидичинського монастиря, усі давні фундуші (земельні володіння) Покровської церкви були відібрані в її громади у власність Луцької уніатської капітули і Жидичинського монастиря. Про це свідчать, зокрема, „Клірові відомості церков Луцького повіту” за 1826 рік, які повідомляють наступне: «За состояния сей церкви в унии фундуши, к ней принадлежащие, крестьяне с землями, процентные суммы и разные угодия, что все за униатским декретом компромиссарского суда отчуждены и по оному отобраны во владение униатской Луцкой капитулы. На все сии угодия документы имеются в Луцких градских актах» (ДАВО, ф. 35, оп. 5, спр. 275, с. 2). Привласнивши собі земельні маєтки Покровської церкви, уніатська капітула, судячи з усього, не надала громаді храму за них ніяких компенсацій – принаймі, документи про це не згадують.

Позбавлена земельної власності, Покровська церква опинилася у дуже складному становищі. Парафія стала дуже бідною, оскільки всі її маєтки почала використовувати для власного збагачення Луцька уніатська капітула, що діяла при Жидичинському монастирі. До речі, станом на січень 1795 року Покровська церква, яка належала тоді уніатам, вже була не самостійною парафією, а приписною до Луцького Братського монастиря Василіан, монахи якого її обслуговували. Вона навіть не мала свого окремого священика. Це теж у деякій мірі свідчить про те, яку роль відводили для Покровської церкви уніати, котрі навіть позбавили її статусу самостійної парафії. У такий спосіб вони намагалися затерти історичне значення цього храму, як історичної давньоруської святині, котра споконвіку була православною.

Як бачимо, уніатський період в історії Покровської церкви позначився для неї багатьма негативними моментами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *